Які існують методи випробування вогнестійких тканин?

Зазвичай існує три методи перевірки характеристик вогнестійких тканин.

1. Метод випробування горіння:Залежно від відносного положення зразка та полум'я, його можна розділити на вертикальний метод, метод 45 градусів та горизонтальний метод.

Вертикальне випробування полум'ям є одним з найпоширеніших методів випробування вогнестійкості. Під час випробування зразок тканини підвісьте вертикально на підставку, запаліть нижню частину зразка, спостерігайте за поширенням полум'я та записуйте швидкість поширення полум'я та довжину горіння. Цей метод випробування може ефективно імітувати умови контакту з полум'ям, з якими вогнестійкі тканини можуть зіткнутися під час фактичного використання.

Випробування горизонтальним полум'ям – це ще один поширений метод випробування. Під час випробування розмістіть зразок вогнезахисної тканини горизонтально на стенді, запаліть один кінець зразка, спостерігайте за поширенням полум'я та записуйте час і відстань поширення полум'я.

2. Метод екстремального кисневого індексу:Помістіть затиснутий зразок вертикально в прозору трубку для горіння. У трубці відбувається потік кисню та азоту, що рухається вгору. Запаліть кінець зразка, потім спостерігайте за явищем горіння та порівняйте його безперервне горіння із заданим граничним значенням. Залежно від часу або тривалості пошкодження, шляхом експериментів на серії зразків з різною концентрацією кисню можна підтримувати нижче значення концентрації кисню, необхідне для горіння.

Оцінка здійснюється шляхом вимірювання екстремального кисневого індексу (LOI) зразка: кисневий індекс означає кількість кисню, необхідного для горіння тканини. Чим вищий кисневий індекс, тим вища концентрація кисню, необхідна для підтримки горіння, а це означає, що тим важче горіти. Об'ємна концентрація кисню в повітрі становить приблизно 21%. Якщо кисневий індекс менше 20%, це легкозаймисте волокно; якщо кисневий індекс становить від 20% до 26%, це легкозаймисте волокно; якщо кисневий індекс становить від 26% до 34%, це вогнестійке волокно; якщо кисневий індекс перевищує 35%, це негорюче волокно.

3. Випробування на довжину карбонізації: Випробування на довжину карбонізації вимірює довжину залишкової карбонізованої частини після спалювання зразка тканини для оцінки її вогнестійкості. Під час випробування зразок тканини поміщають у полум'я та спалюють протягом певного періоду часу, а потім вимірюють довжину обвугленої частини.

Випробування на довжину обвуглювання в основному використовується для оцінки вогнестійкості та характеристик обвуглювання тканин, особливо того, чи буде тканина продовжувати горіти, чи згасне після того, як полум'я зникне.